Здобута радіохвиля
Здобута радіохвиля
(балаклійська районна газета «Серп і Молот» 12 січня 1980 року)
Він знову поринув у мандри. Куди вони простелились, в яку невідомість лягли манівцем?
Долоня ледь ворухнулась, поволі вела колоподібним рухом шкалу настройки, шкалу пошуків. І тоді мені здалося, ні, ні я виразно відчув, що наче сам ото доторкнувся кнопочок на приймально-передавальній апаратурі, доторкнувся як співучих ладів. І розсипав нараз ефір гул.
Шугнула думка: невже і я спроможний на таке перевтілення? Охоплює подив, донині ще зовсім-зовсім незнаний-світ зі мною говорить ! Схвильована душа вбирає життєве відгоміння, зчудовані очі мовби вихоплюють людей, міста, країни. І зникає упокореність тиші та мовчання. Можливо, подібні почуття лише пробуджує пісня, що світає за причілковим вікном, пісня, яку ще довго-довго не відітинуть груди неньки.
А власник приймально-передавальної радіостанції Дмитро Звягін схиляється, прилаштовує навушники. У затіненій кімнаті тьмяно виблискують цяточки вогників. Враження- Дмитро шукає свою стежину між зірок. Власне і мені хочеться пройтись нею. То ж…
Батько шукав сина. Крапав густий дощ. Все згущались, згущались сутінки. Легке роздратування змінювалось тривогою. Де ж він? Де? І тільки на світанні… При дорозі…Безпомічний… Закривавлений… Крутонувся, потьмарився світ в батьківських очах. Відтоді, від підступного удара ножа, підліток надовго в гіпсовому ув‘язненні. Сам на сам. День у день. Рік у рік. І вже той лік-десятиріччями. Що може зробити людина в такому становищі? Змиритись?
ВИТЯГ З ГАЗЕТИ.
«…Важливий іспит витримали в цьому році спортсмени з технічного і військово-прикладного видів спорту. До складу збірної Харківської області входили бійці-радисти - Леонід Вербицький, Микола Рогальський, Дмитро Звягін…»
-А це ми приймали участь в VII літній Спартакіаді народів СРСР,- згадує Дмитро-Попарили чуби!
Так, важко довелося. Волю, професійну підготовленість, фізичну загартованість екзаменували 25 фінальних змагань. А особливо напруженням відзначалось суперництво між короткохвильовиками на УКВ - кодова назва змагань : «Польовий день».
Ми вперше використали,- продовжує Дмитро Звягін, не полишаючи шукати відповідну хвилю в ефірі,- трансівер - прийомопередавач, який сконструйований повністю на напівпровідникових приладах, компактний. Але працювати з такою апаратурою зовсім не просто. Потрібні певні навички: доскональне знання апарата, дбайлива відшліфовка особливостей радіопочерку кожного учасника.
Коли ми розмовляли з Дмитром Звягіним, я мимоволі звернув увагу на хлопців, що метикували
над якоюсь радіосхемою, впорядковували картотеку. В цій картотеці зібрані всі позивні радіолюбителів з якими Дмитро та його друзі проводили радіозв’язок.
- І багато у вас їх? - поцікавився я?
- Практично ми тримаємо зв'язок з усіма радіолюбителями короткохвильовиками соціалістичних країн. Услід за Леонідом Вербицьким, теж балаклійчанином, працюємо над тим, щоб встановити зв'язок через штучний супутник Землі.
Отак, день удень. То спортивні змагання, участь в Спартакіадах народів СРСР, то навчання радіосправі школярів місцевих - і не тільки – шкіл, то зустрічі в ефірі. День у день. Рік у рік. І вже той лік-десятиріччями. По-іншому і не могло бути. Адже поруч з Дмитром Звягіним - взірцем люди, які не змирились, не снітились перед випробуваннями долі, подолали всі перешкоди і знайшли місце в житті, віддаючи себе сповна майбутньому. Це і Микола Островський. І Владислав Титов, це вже й сам Дмитро Звягін - наш земляк, котрий здобув натхненною працею свою радіохвилю в світі.
В.Стальний
