22 июня 1941
22 червня – День скорботи і вшанування пам`яті жертв війни в Україні
Пам'ять людська! Через велетенський швидкоплин десятиліть прориваються до тебе спогади - миттєвості найстрашнішої, найжорстокішої в історії нашого народу війни. Війни не на життя, а на смерть, війни в якій фашизм ніс Україні довічне рабство або повне знищення нації.
22 червня 1941 року гітлерівські війська віроломно вторглися на територію СРСР, порушивши Договір про ненапад. Сто дев'яносто дивізій Німеччини та її союзників розгорнули бойові дії вздовж західного кордону колишнього Радянського Союзу - від Баренцевого до Чорного моря. О четвертій годині ранку німецька авіація скидала бомби на Київ та інші міста України. Наші війська чинили героїчний опір. Мужньо тримали оборону захисники Києва, Одеси, Севастополя та інших міст.
Страшне слово „війна" увірвалося в життя людей. Затамувавши подих, слухали вони урядове повідомлення про напад фашистської Німеччини. Важко передати, якою трагедією для них був перший день війни. Усіх охопило пронизливо-щемливе почуття тривоги за свою Вітчизну, за життя рідних і близьких, над якими нависла смертельна небезпека. Але і в ті червневі дні всі вірили, що ворог буде розбитий, а перемога буде за нами.
Сьогодні вже мало залишилося у живих тих, хто зі зброєю у руках захищав тоді нашу країну. З кожним роком їх невблаганно стає все менше і менше. Та всі, хто здобував Перемогу, навічно залишаться у вдячній пам'яті нащадків, а спомин про них передаватиметься з покоління в покоління.
Безсмертному подвигу, ратній звитязі рядових бійців і командирів, партизанів і підпільників, відомих воєначальників, учасників Руху Опору за межами Батьківщини, усім тим, хто в червні 1941 року піднявся на священний бій з фашистами, а також тим, хто кував перемогу в тилу, працюючи на заводах і фабриках, у наукових установах, на ланах і фермах, хто не скорився і загинув у концентраційних таборах - зафіксовано у наукових працях, архівних і музейних документах, фотографіях, плакатах воєнного і повоєнного часів, у спогадах учасників, а також відтворено у художніх, літературних творах, кінострічках. На честь Героїв споруджено пам'ятники та обеліски.
Воєнні дії відбувалися на території України 40 місяців – з 22 червня 1941 року до кінця жовтня 1944 року. За сучасними підрахунками, загальні людські втрати України у 1941 – 1945 роках складають близько 9 млн. чол. 2,3 млн. українців були вивезені для примусової праці до Німеччини. Цілком чи частково на території нашої Республіки було зруйновано понад 700 міст і 28 тис. сіл, без даху над головою залишилися близько 10 млн. чоловік. Також повністю чи частково було знищено понад 16 тис. промислових підприємств. Підраховано, що загальні втрати економіки України у війні сягнули 40 %.
22 червня – це нагода не лише віддати символічну шану загиблим і живим учасникам війни. Це привід задуматися над уроками минулого. Кров’ю, потом і слізьми мільйонів полеглих наших співвітчизників здобута наша свобода - безцінний дар, який ми не маємо права змарнувати. Війни, конфлікти руйнують суспільства та долі мільйонів людей. І лише сильні духом, морально міцні народи проходять це гартування, складають іспит на свою духовну силу та життєздатність. Український народ – саме такий, сильний і духом, і волею. Тому будьмо впевнені – ми з честю витримаємо всі випробування. Ми збережемо рідну країну, втримаємо її незалежність.
Вічна пам'ять полеглим в боях з фашисткими загарбниками!
Честь і слава - живим героям!
Cлава Україні!
З повагою,
Президія ГС ВРЛ